"Подземелье и драконы: Честь злодеев", как сняли фильм по сюжету всемирно известной игры

 Рольову настільну гру «Dungeons&Dragons» («D&D») вже давно вносять до переліку культових. Вона створена в далекому 1970 році, та її поточна (п’ята) редакція й далі захоплює сучасників, світ продовжує називати її легендарною. Втім, у чому підстава для цих дифармбів? Що надає деяким настільним іграм такого високого статусу й визнання? «D&D» – історія не лише про захопливий геймплей. Водночас, саме завдяки майстерності її творців (1) гру внесено до Національного музей ігор США з відзнакою особливої значущості для світу розваг; (2) у неї грають відомі особистості на кшталт співавтора «Ріка і Морті» Дена Гармона, сценаристів «Гри престолів» Девіда Беніофа й Дена Вайса; (3) про неї й чимало згадок у популярному серіалі «Дивні дива» («Stranger things»). Саме ці досягнення роблять гру ще«гучнішою».

Та зовсім нещодавно світ побачив новий доказ зростання інтересу до «D&D»: за мотивами гри було випущено фільм «Підземелля і дракони: Честь злодіїв». У 2023 році в афіші кінотеатрів його бачили й українці, світовий прокат екранізації відбувався навесні. 

Шлях до кіновтілення

Слід зазначити, що це не перше спроба екранізації сюжету «Dungeon&Dragons»: упродовж 2000–2012 років у світ вийшла ціла однойменна трилогія. Про жодну з її частин мало хто згадує нині. А от у 2013-му за створення фільму за мотивами гри розпалилася боротьба між двома топовими кінокомпаніями – «Warner Bros.» та «Universal Pictures». Кумедно, що врешті-решт права на екранізацію здобула третя – «Paramount Pictures». Така конкуренція зрозуміла: «D&D» – ідеальний приклад глибоко продуманої, сюжетної гри, що забезпечена належною атмосферою. Персонажі тут – не кольорові фішки на мапі, а локації – не лише клітинки на картоні. Ласу здобич – можливість написати сценарій – отримали Джон Френсіс Делі й Джонатан Голдштейн  (вони ж і зрежисували картину). Згідно з сюжетом фільму, авантюрний бард Едґін Дарвіс і варварка Хольґа Кілгор, чаклун Саймон та друїдка Дорік об’єднуються, щоб здобути магічну реліквію – Скрижаль воскресіння. Однак процеси досягнення мети з боку «насущного» гравця та вигаданого кіногероя суттєво відрізняються…

«На столі» vs. «На екрані»

На відміну від формату настільної гри, у кіно кожен персонаж має не просто долати перешкоди, а й переживати зміни власного характеру, поглядів тощо. Тут розвиток персонажів справді помітний. Зрештою, наприкінці картини купка злодіїв, у якій кожен шукав власної вигоди, відчуває себе маленькою сім’єю, що гуртом у змозі подолати будь-які труднощі. Як щодо жанру (тут також можна було обирати з кількох варіантів)? Сценарій та візуальне наповнення досить точно дозволяє визначити фільм як фентезі-комедію. 

Успішність визначать box-office і критики

Врешті-решт, вийшовши в прокат, «Dungeones&Dragons» зібрав $208 млн попри 150-мільйонний бюджет. Це досить добрий показник (особливо порівняно зі збитками попередніх версій фільму). Звернути увагу можна й на рейтинги фільму: комедія має 7.1 з 10 на iMDB, понад 90% на Rotten Tomatoes. Фільм не визнали шедевром кінематографу, втім інтерес до світу «D&D» та його зростання є очевидними.

Отже…

Таким чином, створена понад 50 (!) років тому, «Dungeons&Dragons» не просто залишається цікавою для гравців: сьогодні її вплив продовжує ширитися світом. Нам залишається тільки діставати насолоду від того, шо ми є свідками цієї взірцевої історії успіху «настілки всіх настілок». І насолоду від самої гри, авжеж.